Забувши про свої страхи, махнувши рукою на некалібрований монітор ноутбука, я почав перебирати фото, що назбиралися за час вагітності дружини.
Настав день народження моєї половинки. Я зранку дістав свій дарунок, та ні, думаю, не тільки мій, а й нашого півторарічного сина, який швидко відібрав фотокнигу у мене з рук і зі словами «а це цьо?», поліз до ще сонної мами з моїм сюрпризом.
Щира посмішка на обличчі дружини, поцілунки та обійми, гортання фотокниги… і в цю мить ти розумієш, як легко зробити щасливою кохану людину, ожививши в її пам’яті спогади про неймовірні хвилини життя, які, на щастя, збереженні у невеликій фотокнизі.
Р.S. Ми завжди виправдовуємо свою лінь браком часу чи коштів, однак продовжуємо витрачати їх на повсякденні та одноманітні речі: придбання чергового гаджету, нового дорогого светра чи штанів, та хіба це для нас буде важливим через десяток років? Думаю, ніхто навіть не згадає, в яких туфлях ви ходили на роботу, а от вкладені у фотокнигу кілька годин часу і сотня-друга гривень завжди подарує вам море позитивних емоцій, відновить у пам’яті яскравими барвами, може, вже давно забуті події.
Переможець конкурсу "Моя улюблена фотокнига" - Богдан Харкалюк у номінації "Приз глядацьких симпатій"
